Безпальчівська сільська рада

                          

                                          СІЛЬСЬКИЙ  ГОЛОВА

                                 МАРУНИЧ  ЛАРИСА  ВАСИЛІВНА

 

                                             село БЕЗПАЛЬЧЕ

Вузькою голубою  стрічкою серед боліт протікає нині  річка Супій. На невеличкому пагорбі лівобережжя розкинулось село Безпальче.

Перша згадка про село в історичних документах відноситься до 1622 року. І назва села, як пише історик Л.В. Падалка, проходить від прізвища і імені туземного походження.

Народна ж  легенда розповідає, що група козаків  Переяславського полку під керівництвом Безпалька висадилась на острівець, який  омивається водами Супою, і заснували  поселення. В даний час ця частина села зветься Старим селом.

В 1635 році війська українсько-польського магната Яреми Вишневецького пройшли з вогнем і мечем, зайняли ряд сіл на Золотоніщині , в тому числі й безпальче, як згадує про це літописець: « … и их опановали, с ужасами непередаваемыми».  На Полтавщині йому  належало 56 поселень у 9 повітах  з чисельністю населення 140000 душ. 

Польська шляхта  жорстоко пригноблювала селян і козаків¸а тому вони піднімались на боротьбу проти гнобителів. В 1638 році жителі села брали активну участь в  селянсько-козацькаму повстанні під проводом Якова Острянина і Дмитла Гуні проти польських загарбників. Повстання було жорстоко придушене. Під час кривавої розправи в селі було вбито кілька чоловік і спалено 18 дворів (активних учасників повстання) і їх подвір»я  посипано сіллю, щоб  і бур»ян не ріс.

Вишневецький прагнув залякати  український народ, але він не скорився і односельчани взяли активну участь  у визвольній війні 1648 -   1954 р.р. під проводом Богдана Хмельницького.

В 1658 році гетьман Виговський , зрадивши український народ, віддав  татарам село Безпальче на ясир (забирати в полон) і пограбування.

У другій половині ХУІІ століття с.Безпальче було вільним військовим поселенням Гельмязувської сотні Переяславського полку. Та вже в 70-х роках, одержавши універсал гетьмана Івана Самойловича, селом володіє Переяславський полковник Прокіп Кульга, після нього село передається  полковому судді Леонтію Папкевичу.

4 травня 1709 року гетьман  Іван  Скоропадський видає універсал на володіння селом священнику переяславської церкви Павлу Добронизському. А після його смерті  селом володіє його дружина Варвара Леонтіївна  Полуботок. Після неї – син , сотник Переяславського   полку Іван Добронизський. У 1750 році гетьман в селі йому належало 17 дворів посполитих і 12 підсусідників.

Козацьку старшину, як і  раніше польську шляхту, діймали прагнення до загарбання чужих земель. Так, у 1743 році І Добронизський захопив землі  сільської общини в урочищі   Калан таїв. З приводу цього 29 липня 1746 року група козаків надіслала скаргу на незаконні дії сотника  Добронизського єпископу Переяславсько-Бориспільському. Але  поверненні землі козакам відмовлено з тих  мотивів , що «… ці землі раніше нікому не належали, ніхто не пред»являв на них претензій і так, як село дісталося в спадщину, то й землі йому належать».

Проведена царським урядом реформа 1861 року звільнила селян від кріпацтва, але не полегшила їх економічного становища.

З розвитком капіталістичних відносин зростають податки з населення. В 1900 році  76 селянських господарств , яким належало 132 десятини землі, сплатити 240 крб. викупних платежів за землю, та 213 крб. інших податків  і зборів. А  разом із козаками села населення сплатило різних  платежів 3586 крб.  В таких умовах значна частина  жителів села не  могла забезпечити свої сім»ї хлібом. Тому в пошуках кращої долі 124 чол. щороку залишали рідні краї і йшли на далекі заробітки , а 220 господарств орендували землю.

Жителі села героїчно захищали Батьківщину в період російсько-турецької війни 1877-1878 рр. і в період російсько -  японської війни1904-1905 рр.

Події першої російської революції докотилися  й до села Безпальче. Влітку  1906 року в селі відбулося селянське повстання . Повсталі селяни вбили сільського старосту Дубенця Ю.П., який незаконно захопив  40 десятин землі общинної землі, ця земля була повернута сільській общині. Другого дня в села прибув каральний загін  з м.Золотоноша, який жорстоко придушив повстання.

Декілька  сот односельчан  брали  участь у першій світовій війни, за мужність і героїзм 8 чол. нагороджені  Георгіївськими хрестами  і медалями.

Восени  1917 року біднота вітала  перемогу  Великої Жовтневої соціалістичної революції. В січні  1918 року в селі було проголошено Радянську  владу і створено  ревком , який  очолив Ярошенко Дмитро Федорович.  Землі княгині  Гудковської   і інших багатіїв були  розподілені між безземельними і  малоземельним  селянами. Та мирне життя тривало  недовго. В березні 1918 року село окупували австро-німецькі війська. Окупанти нещадно грабували село. 9 грудня 1918 року партизанський загін  при підтримці жителів села Безпальче  виступив у  бій з німецькою  військовою частиною, яка тимчасово зупинилась в селі. В селі була відновлена  Радянська влада.

29 січня 1919 року волосний сход постановив: волосну управу ліквідувати, постійним органом влади в селі визнати волосну трудову Раду селянських  депутатів. Головою Ради було обрано Ільєнка Ю.М.

4 березня 1919 року відбулися вибори до Безпальчівської  сільської Ради  селянських депутатів. На першій сесії обрано виконком в складі 5 чоловік, першим  головою сільської ради обрано Шевченка Самсона  Івановича.

Постановою Безпальчівської волосної трудової Ради від 19 березня 1919 року утворено сільський комітет бідноти складі шести чоловік. З 5 травня 1919 року його очолив Новодран  Федосій Терентійович. Весною 1919 року селяни одержали від Радянської влади  понад 900 десятин землі .

Влітку   1920 року комітет бідноти був ліквідований , замість нього створено комітет незаможних селян, який очолив Богатир Никифор Филимонович. У 1921 році в селі Безпальче  створюється первинна організація ВКП(б)  і комсомольська організація.

В 1925 році в селі було організовано філію Золотоніського кредитового товариства, а в 1926 році жителі села вперше побачили трактор марки «Фордзон», який викликав  в усіх велике здивування.

В грудні 1927 року   відбувся ХУ  з»їзд ВКП(б), який визначив курс на колективізацію селянський господарств. Керуючись настановами з»їзду, партії організації і Ради депутатів розгорнули боротьбу за соціалістичне перетворення  сільського господарства .

В 1929 році утворюються  перші колективні  господарства: Товариство спільного обробітку  землі (ТСОЗ), «Нове Життя», «Перемога», «Доля незаможника», пізніше  вони об»єдналися  в два колгоспи: «Нове життя» та ім. Сталіна . Частина сільської бідноти добровільно вступили до колгоспу, але сільської  значна  частина селян  не розуміла політики колективізації і  відмовлялися вступати. В ці роки починається масове розорення села. При здійсненні колективізації, тих хто відмовлявся вступати  до колгоспу, піддавали жорстоким, нелюдським катуванням.

Внаслідок голодомору  1932-1933 рр. в селі померло від голоду 828 чол., в тому числі 328 дітей , але ці цифри далеко не повні. Від голоду померло в чотири рази більше, чим загинуло на фронті в період Великої Вітчизняної війни.

Після голоду в село  прибув посланець партії двадцяти-п»яти-тисячник Руднєв Павло Дементійович, який  рік працював секретарем партійної організації в колгоспі ім.Сталіна ,а потім колгоспники обрали його головою колгоспу  «Нове Життя». 1935 році  була заснована Безпальчівська машино-тракторна  станція (МТС), першим директором  якої працював Гугленоко Прохор Ларіонович.

В 1939 році в Москві відкривається Всесоюзна сільськогосподарська виставка ( ВСГВ), учасниками цієї виставки  були: Гугля Олексій Юхимович, Дубенець Яків Васильович та Опікан Марія Максимівна. За високі надої молока доярка Опікан М.М. була нагороджена  Малою Золотою медаллю виставки.

Та мирна праця радянського народу була перервана віроломним  нападом ф фашистської  Німеччини на Радянський союз. Разом з усім радянським народом  безпальчівці піднялись на захист Вітчизни. Понад 400 односельчан вступили до лав Червоної армії і воювали на різних фронтах Великої вітчизняної війни.

Близько 500 безпальчівців героїчно захищали  Батьківщину, з них понад 200 чол. загинули фронті , пропали безвісти, померли від ран в госпіталях, померли закатовані , спалені в крематоріях в німецькому полоні. 35  безпальцівців розстріляні  і повішені фашистами в м.Золотоноша і інших містах в перо окупації України.

В період фашистської окупації 196 безпальвців були вивезені  фашистами на роботу до Німеччини , з них 8 чол. загинули в концтаборах  смерті.

Село Безпальче було під фашистською окупацією із 19 вересня 1941 року по 22 вересня 1943 року. А вже 27 вересня  почала працювати сільська рада , головою якої було обрано Протаса І.І. В листопаді відбулися загальні збори  колгоспників, головою колгоспу  ім.Сталіна було обрано Манівця М.К., «Нове життя» - Сидорця А.О.  В 1955 році ці два колгоспи було з»єднано  в один – ім. Леніна , його головою було обрано  Ільєнка І.Є. Наступним головою колгоспу  був обраний Опацько Петро Теофанович. У 1959 році – Бакум Василь Якович, а потім Никогда  Микола Петрович. Великі зміни відбулися за післявоєнний період соціально-культурного розвитку села. В селі побудовано  нове приміщення Безпальчівської школи, дитячий садок, ФАП, будинок пристарілих, бібліотека, баня, два магазини, відділення зв»язку і ощадного банку, будинок механізатора , будинок тваринника, адміністративний будинок, 8 жилих будинків для колгоспників (за рахунок колгоспу).

У  1970 році голово колгоспу був обраний Даниленко Володимир Семенович. У 1975 році – Бут Іван Петрович. Із 1980 по 1990 рік головою колгоспу «Прогрес» працював Омелюх Василь Іванович, із 1990 по 1996 рік – Шемігон Петро Іванович. Із 1996 р. головою колгоспу обрано Горьового Володимира Івановича. А у 2000 році   загальні збори громади  обрали Згуровську Оксану Володимирівну директором СТОВ «Славутич», яка працювала до 2005 року. Із 2005 року по даний час  землі запасу та паї жителів села орендує ПСП «Плешкані», директором якого  був Лисун Дмитро Олександрович , а із 2010 року -   Лисун Людмила Іванівна.

Докорінно змінилося село  на сучасному етапі ,  в чому є заслуга  сільських голів, які згуртовували сільську громаду для  розвитку свого села.

Сільськими головами Безпальчівської сільської ради були  Сморщок Іван Семенович, Марунич Василь Андрійович, Марунич  Ганна Григорівна , Зражевська Ганна Федорівна, Федько Ніна Петрівна, Сморщок Григорій Федорович . На даний час  сільським головою працює Марунич Лариса Василівна.

Станом на 01.01.2012 року  кількість жителів села становить 624 жителі. Із них працездатного населення – 261 особа, непрацездатного населення – 285 осіб.

На території села Безпальче функціонує школа, дитяча установа, ФАП, сільська бібліотека, сільський клуб.

Гордість нашого села: Городинець Іван Сергійович – інвалід ВВв , краєзнавець, заслужений учитель України.